- •18.01.1919 Р. – декрет про відокремлення церкви від держави та школи від церкви.
- •11.01.1919 Р. – декрет про порядок націоналізації промисловості. Право отримували уряд усрр та урнг.
- •Сільське господарство
- •В) у відносинах з рсфрр. Укладення "воєнно-політичного союзу".
- •25.01.1919 Р. – декларація Тимчасового робітничо-селянського уряду про об’єднання усрр та рсфрр на засадах соціалістичної федерації (сутність не розкривалася)
- •Таким чином, "воєнно-політичний союз" юридично закріпив залежність усрр від рсфрр у військово-політичній сфері.
Політика радянського уряду в Україні в 1919 р.
ПЛАН
І. Політика більшовиків у 1919 р.:
а) у галузі державного будівництва;
б) у галузі економіки;
в) у відносинах з РСФРР. Укладення "воєнно-політичного союзу". II. Антибільшовицькі повстання.
І. Політика більшовиків у 1919 р.:
а) у галузі державного будівництва:
28.11.1918 р. – утворення в м. Суджа Тимчасового робітничо-селянського уряду України (майже без українців і без робітників та селян в його складі) на чолі з Григорієм П’ятаковим.
На І засіданні уряду встановлено радянську владу в Україні.
Завдання більшовиків – створювати ілюзію наявності великих українських сил, а насправді прикривати агресію російських військ в Україну.
04.01.1919 р. – створення на базі групи військ курського напрямку Українського фронту
06.01.1919 р. – декрет про назву української більшовицької держави – Українська Соціалістична Радянська Республіка /УСРР/.
У січні почалася урядова криза, вірніше криза голови уряду. Група Артема виступила проти Г. П’ятакова і 16 січня усунула його від керівництва. На чолі уряду став Артем. Г. П’ятаков вирішив апелювати до ЦК РКП(б). Москва не підтримала жодного представника і призначила керівником уряду УСРР X. Раковського (24.01.1919 р.).
29.01.1919 р. – Х.Раковський реорганізував Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, перетворивши його на постійний – Раду народних комісарів /Раднарком/ за аналогією в Росії. Відділи стали народними комісарами. Х.Раковський очолював ще і Наркомат закордонних справ.
Створювалися органи державної влади і на місцях. Ради діяли переважно в губернських центрах (до 9 губерній додалися 2 – Одеська та Донецька). Оскільки на місцях відсутня підтримка більшовиків, то замість рад у повітових і волосних центрах діють військово-революційні комітети /ревкоми/.
РЕВКОМИ – надзвичайні позаконституційні органи радянської влади, які зосереджували у своїх руках всю повноту влади і контролювали діяльність центральних і місцевих органів влади
Головне завдання ревкомів – відбір потрібних кандидатів у депутати. У селах діяли комбіди (13.01.1919 р. – постанова про створення комбідів).
КОМБІДИ – позаконституційні органи влади на селі, створені більшовиками з мстою радянізації українського села.
18.01.1919 Р. – декрет про відокремлення церкви від держави та школи від церкви.
Той, хто чинив опір "радянському будівництву" оголошували контрреволюціонерами.
Для придушення опору були створені:
ВУНК (03.12.1918 р. – декрет про організацію ВУНК /Всеукраїнська надзвичайна комісія/ (на чолі з І. Шварцем. а з квітня – М. Лацисом) – головна в системі каральних органів;
робітничо-селянська міліція (07.02.1919 р. – декрет про організацію робітничо-селянської міліції);
народні суди (19.02.1919 р. – декрет про народні суди);
революційні трибунали (15.04.1919 р. – декрет про Вищий революційний трибунал).
Окрім того, діяла РСЧА (02.03.1919 р. – декрет про мобілізацію до РСЧА).
Більшовики вирішили закріпити свої позиції в Україні. З цією метою вони скликали черговий Всеукраїнський з’їзд рад.
Норми представництва:
1 представник від сільської волості (часто чисельність перевищувала 50 тис. осіб дорослого населення);
1 представник від 10 тис. робітників;
1 представник від 1 тис. червоноармійців.
Отже, делегати з’їзду були сформовані в основному із середовища червоноармійців /мало українців/, які за нормою представництва перевищували місцевих жителів вдесятеро!!!
06-10.03.1919 р. – робота ІІІ Всеукраїнського з’їзду рад.
10.03.1919 р. – III Всеукраїнський з’їзд рад затвердив першу Конституцію УСРР (діяла до 1929 р.).
Найвищий орган влади – з’їзд рад, а між з’їздами – ВУЦВК (99 осіб). Голова ВУЦВК – Г.Петровський.
Виконавча влада належала Раднаркому УСРР на чолі з Х.Раковським. З’їзд рад затвердив представлений Х.Раковським склад уряду.
Місцевими органами влади вважалися губернські, повітові та волосні з’їзди рад, а між їх скликанням – відповідні виконавчі комітети рад.
Однак, якщо в І половині 1919 р. в містах діяли ради, то в сільській місцевості продовжували діяти ревкоми (більшовики повністю не контролювали ситуацію в регіонах).
Виборчі права населення отримало з 18 р., окрім:
тих. хто використовував найману працю;
мав нетрудові прибутки;
ченців, служителів культу;
колишніх службовців охоронних відомств;
мав судимість;
психічно хворих.
Скасовувалася приватна власність на знаряддя праці та засоби виробництва, націоналізація промисловості, транспорту, банків, запроваджувалася трудова повинність.
Наприкінці березня органи державної влади переїхали з Харкова до Києва.
До речі, в березні 1919 р. було утворено Політбюро ЦК КП(б)У /вирішувало всі важливі питання/ в складі 5 осіб /П’ятаков, Бубнов, Квірінг, Мещеряков, Раковський/. Серед них не було жодного українця.
У діловодстві російська мова використовувалася як державна.
Таким чином, на початку 1919 р. в Україні почався процес формування органів радянської державності. Більшовики, захопивши значну територію України. закріпили свою присутність і юридично, прийнявши Конституцію УСРР.
б) у галузі економіки.
– політика "воєнного комунізму". В УСРР вона почала втілюватися з 1919 р., на відміну від Росії /1918 р./.
ПРОМИСЛОВІСТЬ