- •0.1 Необхiднiсть вивчення основ органiзацiї виробничого процесу вiдповiдно до фаху спецiалiста
- •0.2 Чим викликана необхiднiсть управлiння органiзацiями.
- •0.3 Особливостi дiяльностii управлiння процесом виробництва та реалiзацii продукцiї в сучасних умовах господарювання.
- •0.4 Значення, змiст та структура даного курсу, його основнi складовi.
- •1.1 Товарне виробництво-основа розвитку економiки
- •1.2 Пiдприємство-первинна ланка промисловостi.
- •1.3 Основнi принципи органiзацii пiдприємства.
- •1.4 Закон Украiни про пiдприємство .
- •1.5 Закон Украiни про пiдприємництво.
- •1.6 Форми органiзацii виробництв,перспективи iх розвитку.
- •1.7 Права та обов"язки пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.8 Порядок органiзацii та функцiювання пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.9 Що таке виробничий процес.
- •1.10 Рiзновиди виробничих процесiв.
- •1.11 Структура виробничого процесу.
- •1.12 Принципи спецiалiзацiї окремих частин виробничого процесу
- •1.13 Типи виробництва
- •1.18 Вдосконалення виробничої структури має такі шляхи:
- •1.24 Аналіз показників ефективності різних організац форм.
- •1.25 Недоліки та переваги різних форм вир-цтва
- •2.1 Поняття організації
- •2.2 Менеджери,їх роль в успішному управлінні
- •2.3 Рівні управління
- •2.4.Змiст та складовi успiшного управлiння, основнi пiдходи: узагальнення, ситуацiйний, iнтегрований пiдхiд, критичний.
- •2.5.Органiзацiя (пiдприємство) як система.
- •2.6.Обєкт управлiння в органiзацiї.
- •2.7.Внутрiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.8.Зовнiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.9.Комунiкацiї, їх рiзновиди.
- •2.10.Вплив комунiкацiй на прийняття рiшень.
- •2.11.Моделi обгрунтування I прийняття управлiнських рiшень.
- •2.12.Типи моделей систем, процес їх побудови.
- •2.13.Головнi рiзновиди моделей науки управлiння .
- •2.14.Платiжна матриця, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.15.Дерево рiшень, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.16.Застосування методiв прогнозування для прийняття управлiнських рiшень.
- •3.1.Функцiї управлiння
- •3.2 Сутнiсть, функцiї та вигоди стратегiчного планування
- •3.3 Сутнiсть, функцiї та вигоди стратегiчного планування
- •3.4 Цiлi органiзацiї та фактори, якi їх визначають
- •3.5 Сутнiсть та змiст управлiнського обстеження.
- •3.6 Вибiр альтернатив та обгрунтування стратегiї.
- •3.7 Основнi пiдходи та складовi реалiзацiї стратегiчного плану.
- •3.8 Бюджет,як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.9 Управлiння по цiлям, як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.10 Принцип єдиноначалля.
- •3.11 Бюрократична структура управлiння органiзацiєю.
- •3.12 Функцiональна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.13 Продуктова структура управлiння органiзацiєю.
- •3.14 Адаптивна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.15 Централiзована структура управлiння органiзацiєю.
- •3.16. Децентралiзована структура управлiння органiзацiєю
- •17. Мотивацiї, їх призначення, обгрунтування необхiдностi
- •18. Потреби I мотивацiї
- •19. Види потреб та їх взаємозв"язок
- •20. Змiстовнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •21. Процесуальнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •22. Контроль, його сутнiсть, основнi складовi
- •23. Рiзновиди та етапи контролю
- •24. Стандарти та їх роль в контролi
- •25. Автоматизованi системи контролю
- •Тема 4. Забезпечення ефективної дiяльностi пiдприємств.
- •1.Сенс ефективної дiяльностi.
- •2.Особливiсть пiдприємницької дiяльностi.
- •3.Полiтика I практика пiдприємницької дiяльностi.
- •4.Основнi складовi дiяльностi пiдприємця.
- •4.5. Зміст та структура бізнес-плану
- •4.6. Стратегія розвитку та управління бізнесом
- •4.7. Народногосподарський економічний ефект
- •4.8. Річний економічний ефект
- •4.9. Розрахунок економічного ефекту по питомому приведеному доходу
- •4.10. Основні показники економічної ефективності
- •4.11. Поняття інвестиційного проекту та методика його обґрунтування
- •6.1. Зміст підприємницького управління
- •6.2. Управління трудовими ресурсами – важливий аспект бізнесу
- •6.3. Динаміка групових взаємовідносин в організації
- •6.4. Суть групової динаміки
- •6.5. Поняття формальних і неформальних малих груп
- •6.6. Основні характеристики неформальних малих груп
- •6.7. Фактори, які впливають на ефективність роботи групи
- •6.9 Влада та вплив і їх значення в управлінні
- •6.10 Форми і методи влади та впливу
- •6.11 Стиль управління. Основні теорії лідерства
- •6.13 Типи конфліктів та їх причина
- •6.14 Управління конфліктною ситуацією
- •6.15 Стреси. Їх причини. Методи захисту від стресу.
- •6.16 Організація управління по кінцевим результатам
- •6.17 Поняття «результат». Особливості управління по результатам.
- •6.18 Особливості організації при управлінні по результатах.
- •Функции рекламы
3.14 Адаптивна структура управлiння органiзацiєю.
Адаптивні структури управління мають порівняно недовгу історію (їхнє термінологічне позначення йде від книги Т. Бернса і Д. Сталкера “Управління інноваціями”, що вийшла в 1961р.) і виникли як антипод бюрократичної організації, модель якої перестала задовольняти багато підприємств, що випробують необхідність у більш гнучких, органічних структурах. Новий підхід відкидає представлення про ефективність організації як організованої і працюючої з чіткістю годинного механізму; навпроти, вважається, що ця модель заважає проводити радикальні зміни, що забезпечують пристосовність організації до об'єктивних вимог реальної дійсності. Дослідники цієї проблеми підкреслюють: поступово вимальовується “інший тип організації, у якій імпровізація цінується вище, ніж планування; яка керується можливостями набагато більше, ніж обмеженнями, воліє знаходити нові дії, а не чіплятися за старі; який більше цінує дискусії, чим заспокоєність, і заохочує сумніви і протиріччя, а не віру”.
У вихідному визначенні адаптивних структур, даному згаданими Т. Бернсом і Д. Сталкером, підкреслювалися такі принципові відмінності від традиційної бюрократичної ієрархії, як більш висока гнучкість, менша зв'язаність правилами і нормами, використання як бази групової (бригадної) організації праці. Подальші розробки дозволили істотно доповнити перелік властивостей, що характеризують адаптивні структури управління. Мова йде про наступні риси:
1. рішення приймаються на основі обговорення, а не базуються на авторитеті, правилах чи традиціях.
2. обставинами, що приймаються в увагу під час обговорення проблем, є довіра, а не влада, переконання, а не команда, робота на єдину мету, а не заради виконання посадової інструкції.
3. головні інтегруючі фактори – місія і стратегія розвитку організації.
4. творчий підхід до роботи і кооперація базуються на зв'язку між діяльністю кожного індивіда і місією.
5. правила роботи формулюються у виді принципів, а не установок.
6. розподіл роботи між співробітниками обумовлюється не їхніми посадами, а характером розв'язуваних проблем.
7. має місце постійна готовність до проведення й організації прогресивних змін.
Розглянутий тип структури припускає істотні зміни відносин усередині організації: відпадає необхідність у функціональному поділі праці, підвищується відповідальність кожного працюючого за загальний успіх. Найбільш значні розходження між двома типами структур управління (адаптивною і бюрократичною) .
Реальний підхід до адаптивного типу структур управління вимагає серйозної підготовчої роботи. Насамперед компанії вживають заходів до розширення участі працюючих у рішенні проблем організації (шляхом навчання, підвищення рівня інформованості, зацікавленості і т.п.), ліквідують функціональну відособленість, розвивають інформаційні технології, радикально переглядають характер взаємин з іншими компаніями (вступаючи з ними в союзи чи утворюючи віртуальні компанії, де реалізуються партнерські відносини).
Необхідно відзначити, що адаптивний тип структур управління знаходиться лише в початковій фазі свого розвитку, і в чистому виді його використовують поки деякі організації. Але елементи цього підходу до структури управління одержали досить широке поширення, особливо в тих компаніях, що прагнуть пристосуватися до динамічно мінливого середовища.
Різновидами структур цього типу є проектні, матричні і бригадні форми організації управління.