- •Тема 6. Прогнозування та планування діяльності підприємства План лекції
- •1. Сутність прогнозування і планування на підприємстві
- •2. Основні етапи стратегічного планування на підприємстві
- •3. Тактичне і оперативне планування діяльності підприємства
- •4. Методи і принципи державного регулювання діяльності підприємства
- •Питання для самостійного вивчення:
Тема 6. Прогнозування та планування діяльності підприємства План лекції
1. Сутність прогнозування і планування на підприємстві.
2. Основні етапи стратегічного планування на підприємстві.
3. Тактичне і оперативне планування діяльності підприємства.
4. Методи і принципи державного регулювання діяльності підприємства.
1. Сутність прогнозування і планування на підприємстві
Прогноз (з грец. prognosis — передбачення, пророцтво) — науково обґрунтована гіпотеза щодо ймовірного майбутнього стану економічної системи та економічних об'єктів і показників, що характеризують цей стан. Розробку, складання прогнозів називають прогнозуванням. Прогнозування широко застосовується на попередніх стадіях розробки планів і програм як інструмент наукового передбачення, варіантного аналізу, отримання додаткової інформації щодо вироблення рішень.
У ринковій економіці поширене прогнозування попиту, ринкової кон'юнктури.
Прогнозування попиту — передбачення майбутнього попиту на товари і послуги з метою кращого обґрунтування відповідних виробничих планів.
Прогнозування ринкової кон'юнктури — передбачення економічної ситуації, яка може скластися на ринку в майбутньому. Вона характеризується рухом цін, відсоткових ставок, валютного курсу, заробітної плати, дивідендів, а також динамікою виробництва та споживання.
Прогнозування дозволяє менеджерам підприємств не тільки передбачати далеку та близьку перспективи свого розвитку, а й запропонувати альтернативні шляхи та строки виконання своїх комплексних програм.
Комплексна програма — це система взаємозв'язаних між собою за змістом, строком, ресурсами та місцем проведення заходів, дій, які скеровані на досягнення єдиної мети, вирішення загальної проблеми. У комплексній програмі наведені її цілі, шляхи і способи вирішення програмної проблеми.
Існує два основних методологічних підходи до прогнозування. Перший — генетичний (його ще називають дескриптивним). Його сутність полягає в тому, що оцінювання проводиться на основі встановлених дослідженнями причинно-наслідкових взаємозв'язків між явищами.
Інший підхід — нормативний, цільовий. Він ґрунтується на визначенні результатів, які повинні бути досягнуті в майбутньому.
Розробка прогнозів для підприємства припускає використання різних конкретних методів:
метод експертних оцінок,
методи логічного моделювання,
методи математичного моделювання,
нормативний метод.
Ціль прогнозування на підприємстві — найточніше передбачати далеку й близьку перспективи свого розвитку, щоб запобігти економічним ризикам і вибору правильного курсу розвитку.
Основні принципи прогнозування — всебічне вивчення поточних і передбачених суспільних потреб, підвищення наукової обґрунтованості планів шляхом поліпшення їх збалансованості, більш поглибленого пророблення соціально-економічних проблем, проблем науково-технічного прогресу і питань міжгалузевого характеру, підвищення ролі довгострокового планування.
Основне завдання прогнозів — продемонструвати керівництву підприємства ряд можливостей, які могли б допомогти йому усвідомити значення і наслідки рішень, що приймаються, зважити фінансовий ризик, який пов'язаний з інвестиціями, прослідкувати за розвитком економічних, політичних і соціальних умов.
Найважливішими видами прогнозів, які розробляються в умовах ринку, є прогноз збуту або комерційний прогноз і прогноз технічного розвитку.
Планування — це одна зі складових частин управління, яка полягає в розробці і практичному втіленні планів, які визначають майбутній стан економічної системи, шляхи, засоби та способи його досягнення.
Планування є найбільш важливою з усіх управлінських функцій.
Значення внутрішньофірмового планування визначається його цілями — усунути негативний ефект невизначеності та змін, зосередити увагу на головних завданнях, добитися економічного функціонування і полегшити контроль.
Внутрішньофірмове планування включає:
встановлення перспектив розвитку зовнішнього оточення фірми,
формулювання цілей і ймовірних стратегій,
визначення перспективних завдань, а також дій для їх досягнення.
Процес планування охоплює всі рівні управління і створює необхідні передумови для забезпечення у фірмі точної відповідності прийнятих дій до вимог загальних цілей.
Порядок установлення загальних цілей відбувається в такій послідовності:
детальне викладення загальних цілей, які забезпечують отримання наміченого прибутку;
формулювання кожної цілі для всіх крупних сфер діяльності фірми (виробництва, маркетингу, фінансів і т. п.);
встановлення кількісних характеристик або показників, які дають змогу встановити виконання поставлених цілей (наприклад, обіг фірми, обсяг продаж).
Найважливішим принципом підвищення ефективності планування є оптимізація перспективних планів.
Оптимізація їх ведеться в основному за трьома напрямами:
а) встановлення найкращого варіанта капітальних вкладень;
б) виявлення найкращої структури парку устаткування, за якою досягається найбільша ефективність виробництва;
в) визначення оптимального варіанта асортименту і обсягу кожного виду закуповуваних сировини і матеріалів.
Перспективний план багатьох великих фірм включає:
а) зведений, або генеральний план, який визначає стратегію фірми;
б) функціональні плани;
в) плани виробничих відділень.
Робота зі складання зведеного плану включає чотири основні етапи:
виявлення головних завдань фірми на плановий період;
створення початкового варіанта зведеного плану на основі планів відділень і підприємств фірми;
оцінка зведеного плану в цілому і планів, які були використані для його складання; усунення можливих помилок;
уточнення плану в подальшому, за мірою його виконання.