- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни національний університет “львівська політехніка”
- •Лабораторна робота № 6
- •Зміст роботи
- •Короткі теоретичні відомості
- •Послідовність виконання лабораторної роботи
- •Характеристика конфліктних ситуацій в організації
- •Управління конфліктами в організації
- •Участь груп у вирішені конфліктних ситуацій в організації
- •Висновки
- •Використана література
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни національний університет “львівська політехніка”
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Лабораторна робота № 6
з курсу “Менеджмент”
на тему: «Аналізування та подолання конфліктів і стресових ситуацій в апараті управління організації»
(варіант №5)
Виконав:
ст. гр. МЕ-13
Куян М.М.
Керівник:
викладач каф.ММП
Старший викладач Дарміць Р. З.
ЛЬВІВ 2012
Мета роботи: дослідити причини виникнення конфліктів / стресових ситуацій в організації та розробити рішення з їх урегулювання.
Зміст роботи
Аналізування конфліктних ситуацій, що виникли в організації, згідно із заданим варіантом.
Характеристика конфліктних ситуацій.
Виявлення напрямів запобігання та способом вирішення (усунення) конфліктів.
Виявлення доцільності залучення формальних і неформальних груп в організації для вирішення конфліктів.
Розроблення оптимальних управлінських рішень для ліквідування конфліктів, що виникли в організації, на основі використання схеми процесу прийняття раціональних рішень.
Короткі теоретичні відомості
Конфлікт – це відсутність згоди між двома чи більше суб’єктами, зіткнення протилежних сторін, сил, які можуть бути конкретними особами або групами працівників, а також внутрішній дискомфорт однієї особи.
Конфлікти за ознакою результатів бувають:
-функціональні, які ведуть до підвищення ефективності діяльності організації та створюють позитивні наслідки;
- дисфункціональні (руйнівні), які зумовлюють зниження рівня забезпечення особистих потреб, зменшення ролі групового співробітництва, і як результат, ефективності діяльності організації, тобто створюють негативні наслідки;
- безрезультативні, які не приводять до жодних змін у діяльності організації.
Конфлікт за змістом буває: внутрішньоособистісний; міжособистісний; конфлікт між особою і групою; міжгруповий; конфлікт між аппаратом управління та виконавчим апаратом; міжорганізаційний конфлікт.
Основні причини конфліктів: розподіл ресурсів, взаємозалежність завдань, відмінність у планах сторін, несхожість цілей, відмінності в уявленнях про певну конкретну ситуацію, різне розуміння та сприйняття цінностей, відмінності у манері поведінки, неправдива інформація, незадовільні комунікації, відмінності у життєвому досвіді, різка зміна подій, демонстування негативних особистих якостей тощо.
Етапи перебігу конфлікту: латентний; демонстративний; агресивний; батальний.
Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях:
стиль конкуренції;
стиль ухилення;
стиль пристосування;
стиль співпраці;
стиль компромісу.
Існує п’ять основних міжособистісних способів розв’язання конфлікту: ухилення; згладження; примус; компроміс; розв’язання проблеми, яка зумовила конфлікт.
Виділяють чотири структурні методи розв’язання конфлікту: пояснення вимог до роботи; використання координаційних та інтеграційних механізмів; встановлення загальноорганізаційних комплексних цілей з метою спрямування зусиль всіх працівників на доягнення єдиної цілі; використання систем винагород.
Стрес (англ. stress — напруга) — це явище, яке викликається великими або малими обсягами робіт, необхідністю зживатися один з одним, конфліктом ролей, їх невизначеністю, сумом, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічним та іншими причинами.
Виділяють такі види стресів: ейфоричний стрес;дистрес.
Фактори, які зумовлюють стреси:
Організаційні: відсутність важливої справи, безцільність існування, перевантаження чи недовантаження роботою, конфлікт ролей, їх невизначеність,нецікава робота тощо.
Особисті: необхідність уживатись один з одним, смерть у родині, шлюб, вагідність,погані стосунки з рідними, зміна квартири, поїздка у відпустку, невдале проведення свята, радість, порушення звичок, уподобань тощо.
Фактори оточення: спека, холод, шум, вітер, дощ, буревій, землетрус тощо.
Для усунення стресу працівник в процесі самоуправління повинен:
оцінити свій власний стан та результати діяльності;
конкретизувати систему своєї роботи (наприклад, слід розписати, що зробити сьогодні, а що завтра і т.д.);
не погоджуватись на нову роботу (завдання), якщо незавершена попередня;
підтримувати доброзичливі стосунки з начальником;
не погоджуватись зі суперечливими вимогами;
доповідати начальнику про нечіткість завдання;
поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та неформальними групами;
не скаржитись;
обдумувати кожен свій крок;
вміло організовувати свій відпочинок;
вивчати відповідну літературу і отримані знання застосовувати на практиці.
Для подолання стресів, викликаних різними причинами, доцільно:
регулярно займатись спортом;
культивувати почуття гумору;
займатись аутотренінгом та медитацією;
звузити коло свого спілкування тільки до тих, хто вам приємний;
зайнятись певним видом діяльності, що дозволить вам підвищити вашу самооцінку (дзюдо, карате, шейпінг, стрільба з лука, курси іноземних мов);
активно відпочивати (поїхати з друзями на природу);
не уникати приємного спілкування, а навпаки — заохочувати його;
виконувати певні завдання саме так, як ви вважаєте за потрібне, а не хтось інший;
навести лад у своїх речах, справах тощо.
Апарат управління – сукупність управлінців, що в межах певної організаційної структури управління здійснюють управлінські функції, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення та на засадах влади і лідерства впливають на підлеглих працівників. Апарат управління є складовою керуючої системи організації.
Функціональний розподіл праці працівників апарату управління грунтується на формуванні груп працівників управління, які виконують подібні функції менеджменту.
Структурний розподіл праці працівників апарату управління відбувається у двох напрямах: горизонтальному та вертикальному. Горизонтальний розподіл праці працівників апарату управління відбувається відповідно до призначення підрозділів організації. Вертикальний – для координації праці управлінського персоналу в групах та підрозділах і організації в цілому.
Професійно-кваліфікаційний розподіл праці працівників апарату управління відображає складність виконуваних управлінських робіт за такими категоріями, як керівники, спеціалісти та службовці.