Тема 5. Україна у світових інтеграційних процесах
1.Передумови інтеграції України у світову систему - самостійно
2. Взаємодія України і ЄС
3. Особливості інтеграції України в рамках СНД.
4. Особливості інтеграції України в рамках ГУАМ.
5. Особливості інтеграції України в рамках ОЧЕС.
6. Україна й ЕЭП - самостійно
5.1- ПЕРЕДУМОВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У СВІТОВУ СИСТЕМУ
Інтеграція України у світову економіку - це процес зближення економіки України з національними господарствами країн світового співтовариства
Передумови включення України в систему світових інтеграційних процесів:
1) Політико-правові:
-політичне визначення України як держави (статус);
-забезпечення територіальної цілісності і створення, системи національної безпеки;
-безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини;
-установлення форми громадянства;
-перегляд існуючої практики політичних зв'язків із державами колишнього СРСР;
-пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах;
-формування відповідного законодавства та ефективних механізмів і засобів його виконання.
2) Економічні:
-економічне забезпечення суверенітету;
-оцінка економічного потенціалу і напрямків структурної перебудови;
-розробка і реалізація обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетами роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення;
-оцінка експортного потенціалу,
-розробка експортно-імпортної стратегії й адекватного механізму регулювання ЗЕД;
-включення національної грошової одиниці в систему міжнародних розрахунків;
-фінансова стабілізація;
-ліквідація зовнішньої заборгованості
3) Соціально-культурні:
-створення умов соціально-культурної життєздатності народів України;
-формування сучасної системи народної освіти, орієнтованої на світові пріоритети;
-розвиток контактів з українцями, що проживають за кордоном.
4) - інфраструктурні передумови інтеграції.
-розвиток транспортних комунікацій
-розвиток сучасних інформаційно - комунікаційних систем із включенням їх у міжнародні системи.
5.2. Взаємодія україни і єс
Стратегічною метою зовнішньої політики України є повноправне членство в ЄС.
Інституційно-правова база відносин України з ЄС для рішення завдань в області європейської інтеграції.
1990 р. - Постанова ВРУ «Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України в сфері зовнішніх відносин». Цей документ був спрямований на забезпечення участі України в загальноєвропейському інтеграційному процесі й включення країни в європейську політичну систему.
1993 р. - прийнята Постанова ВР «Про основні напрямки зовнішньої політики України», що приділяє особливу увагу розвитку відносин із країнами Європи. Зокрема, установлене завдання інтеграції України в ЄС. Серед основних проблем зближення України і ЄС у той час виділені: питання ядерної зброї й роззброювання, закриття Чорнобильської АЕС, підтримка міжнародної безпеки, миру й стабільності в регіоні. Крім цього, поставлені завдання по активізації політичного діалогу на всіх рівнях і розвитку взаємовигідного економічного співробітництва, диверсифікованості торгово-економічних зв'язків.
1994 р. - між Україною і ЄС підписана тимчасова Угода про партнерство й співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами і їхніми країнами-членами (УПС), що було замінено постійним в 1998 р. УПС діяла до 2008 р. У цьому документі закладені нормативні основи співробітництва в області торговельних відносин, виробничого інвестування, руху капіталів, формування системи розрахунків, науково-технічного й культурного співробітництва, політичного діалогу. Документ намітив пріоритети в області галузевого співробітництва (агропромисловий комплекс, енергетика, транспорт, космічний комплекс, охорона навколишнього середовища). Визначені 28 сфер, у яких передбачалося розвивати співробітництво сторін.
УПС доповнено рядом галузевих угод:
1)Угода про торгівлю текстильними виробами (1993 р.);
Угода про створення Контактної групи (ЕОУС - Україна) по вугіллю й стали (1994 р.);
Угода про торгівлю сталеливарними виробами (1997 р.);
Угода про створення правових основ міжнародного співробітництва по забезпеченню енергоносіями країн Західної Європи (1999 р.);
Угода про співробітництво в програмах створення керованого термоядерного синтезу (Євратом-Україна, 1999 р.);
Угода про співробітництво в сфері ядерної безпеки (Євроатом-Україна, 1999 р.);
Угода про безквотової торгівлі текстильною продукцією на 2001-2004 р. (2000 р.) і ін.
1996 р. - спільно розроблений План дій України у відношенні ЄС. У документі закріплені вимоги в розвитку багатопредметних і багаторівневих регіональних взаємин України з європейськими інститутами, проголошена стратегічна мета інтеграції України в європейські і євроатлантичні структури.
1998 р. - прийнята Стратегія інтеграції України в ЄС. Вона затверджена Указом Президента України №615/98 «Про затвердження Стратегії інтеграції України в Європейський Союз» (1998 р.).
Стратегія визначає напрямки партнерства й співробітництва України з ЄС:
1) адаптація національного законодавства України до стандартів ЄС;
економічна інтеграція й розвиток торговельних відносин між сторонами (лібералізація й взаємне відкриття ринків; надання режиму сприяння інвестиціям з ЄС, створення правового поля й впровадження єдиних стандартів у сфері конкуренції й державної підтримки виробників);
політична консолідація й зміцнення демократії;
адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС (реформування системи страхування, охорони праці, пенсійного забезпечення, поступове досягнення європейського рівня соціального забезпечення й захисту населення й ін.);
5) розвиток співробітництва в сфері культури, утворення й науки (впровадження європейських норм і стандартів в утворенні, науці й техніку), поглиблення науково-технічної інтеграції;
посилення галузевого співробітництва (транспорт, енергетика, мережі комунікацій; промислове й сільськогосподарське співробітництво й т.п.);
розширення співробітництва в області екології й охорони навколишнього середовища.
1998 р. - створена Рада з питань співробітництва між Україною і ЄС, засідання якої проводяться один раз у рік. Функції секретаріату виконує Управління з питань європейської інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів.
1998 р. - створено Національне агентство України з питань розвитку і європейської інтеграції для координації співробітництва між Україною і ЄС; підтримувати реалізацію національних пріоритетів у зовнішній політиці; здійснювати заходу щодо прискорення внутрішніх реформ; сприяти рішенню конкретних практичних проблем розвитку й інтеграції України і ЄС. Агентство припинило існування у зв'язку зі скороченням урядового апарата й передало свої функції Міністерству економічного розвитку і торгівлі України.
1999 р. - прийнята Загальна (спільна) стратегія ЄС стосовно України. Документ установив завдання по забезпеченню процесів розширення й поглиблення співробітництва між Україною і ЄС по пріоритетних напрямках. Стратегія була розрахована на 4 роки, визначала основні напрямки політики країн-членів ЄС, декларувала політичне визнання європейських устремлінь України.
1999 р. - затверджена Декларація Європейської Ради по Спільній стратегії країн-членів ЄС у відношенні України. Документ передбачав орієнтацію на розвиток як економічного, так і військово-політичного співробітництва (у т.ч. співробітництва в області безпеки). Декларація не підтверджувала статус України як країни-кандидата па вступ у ЄС. Разом з тим стратегічне партнерство з Україною визнавалося важливим фактором безпеки, стабільності й процвітання в європейському регіоні.
2000 р. - Указом Президента України від 14.08.2000 р. затверджена Національна програма інтеграції України в ЄС. Програмою передбачалися міри й заходи щодо гармонізації національного законодавства України відповідно до стандартів ЄС, розвиток інститутів і структур, що сприяють поглибленню відносин України і ЄС на всіх рівнях, а також проведення економічних перетворень для досягнення Україною необхідних критеріїв вступу. Були визначені наступні етапи просування України до знаходження членству в ЄС:
знаходження членства України у СОТ;
розвиток відносин із країнами ЕАСТ, включення в торговельний простір ЕАСТ;
створення зони вільної торгівлі України і ЄС;
одержання Україною статусу асоційованого члена ЄС.
Для реалізації стратегії вступу України в ЄС був прийнятий Указ Президента про створення Національної ради з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
2003 р. - у ЄС прийнята програма «Широка Європа- Сусідні країни: нова структура відносин з нашими східними й південними сусідами». У програмі встановлено, що поглиблення регіональної інтеграції зізнається найважливішою умовою забезпечення соціально-політичної стабільності й стійкого економічного розвитку. Висунуті цілі:
формування простору поглибленої економічної інтеграції, більше інтенсивних політичних і культурних зв'язків, тісного транспортного співробітництва; попередження конфліктів і підвищення загального добробуту;
надання з боку ЄС пільг і переваг, які повинні бути диференційованими для країн-партнерів залежно від рівня їхнього соціально-економічного розвитку й ходу реформ.
Україна виступила за досягнення якісно нового рівня відносин у всіх сферах, у т.ч. як пріоритетне завдання встановлювалося створення зони вільної торгівлі. У рамках Плану дій Украина-ЄС передбачалося розв'язати проблемні питання практичної реалізації УПС, розробити й реалізувати міри й заходи щодо просування України в європейські структури ЄС і досягненню країною всіх суспільно-політичних, демократичних, соціальних норм ЄС, а також створення умов для реалізації у взаємних відносинах принципу «чотирьох свобод» (лібералізації торгівлі товарами й послугами, руху капіталу й робочої чинності).
На 2004-2006 р. була прийнята програма ЄС по розвитку відносин із сусідніми країнами, «Новий інструмент розвитку сусідських відносин». Зокрема були запропоновані нові механізми розвитку відносин країн ЄС із Україною. З 24 розроблених програм в області торгівлі й економіки Україна брала участь в 4, що торкнулися питань лібералізації міжнародної торгівлі, переміщення факторів виробництва й науково-технічного співробітництва.
2005 р. - прийнятий План дій Україн-ЄС:
1) установлено основи Європейської політики сусідства, її концепцію й принципи.
2) задекларовані нові перспективи й пріоритети для партнерства, економічної інтеграції й співробітництва, а саме:
підвищення рівня економічної інтеграції, включаючи участь у внутрішньому ринку ЄС і можливість для України брати участь у ключових аспектах політики й програм ЄС;
розширення рамок і поглиблення політичного співробітництва;
можливість зближення законодавства в економічній сфері й зменшення кількості торговельних бар'єрів, що стимулювало б інвестиції й ріст;
збільшення фінансової підтримки (надання фінансової допомоги України);
можливості поступового відкриття або збільшення участі в певних програмах співробітництва, що буде сприяти розвитку культурних, освітніх, технічних, наукових зв'язків, а також зв'язків у сфері охорони навколишнього природного середовища.
3) визначені напрямки й заходи щодо розвитку співробітництва в сфері регіональної й міжнародної зовнішньої політики й політики безпеки, нерозповсюдження зброї масової поразки й роззброювання, попередження конфліктів і врегулювання кризових ситуацій.
2007 р. - між Україною і ЄС підписана двостороння угода про новий візовий режим і реадмісії. Питання співробітництва зважуються на регулярно минаючих самітах і форумах Украина-ес і з окремими країнами ЄС у рамках розширеного переговірного процесу.
Документи, які регулюють відносини України і ЄС у різних сферах:
1) Рамкова угода України й Комісії ЄС;
2) Угода про фінансування Програми дій Таш для України (по роках);
Угода між Кабінетом Міністрів України і ЄС по атомній енергії про співробітництво в сфері мирного використання ядерної енергії;
Рамкова угода між Україною і Європейським інвестиційним банком;
Угода між ЄС і Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС по врегулюванню криз;
Сферами співробітництва між Україною і ЄС є:
1) політичний діалог, співробітництво з питань зовнішньої політики й безпеки - у рамках політичних пріоритетів Плану дій проводиться робота з демократизації суспільно-політичних процесів в Україні відповідно до міжнародних стандартів, реалізується механізм приєднання України до дій ЄС за рішенням проблем регіонального й міжнародного характеру, проводяться спільні заходи щодо роззброювання (при фінансовій підтримці ЄС), розширюється участь України в операціях ЄС по врегулюванню кризових ситуацій;
соціально-економічне співробітництво - заглиблюється співробітництво по створенню зони вільної торгівлі ЄС і України в контексті входження України у СОТ; пріоритетна увага приділяється впровадженню в Україні міжнародних норм і правил у таких сферах, як захист прав інтелектуальної власності, митна оцінка, санітарні й фітосанітарні міри, технічне регулювання, оподатковування, ліцензування;
співробітництво в сфері юстиції й внутрішніх справ - відповідно до Плану дій Украины-ес проводяться заходи щодо розвитку системи ефективного й всебічного керування границею, боротьбі з організованою злочинністю, міжнародне співробітництво в області судочинства, реформування судової системи та ін.; поступово налагоджуються відносини з Європолом і Євроюстом;
4) технічна допомога - відповідно до підписаних угод, ЄС надає міжнародну технічну допомогу, у тому числі при фінансовій підтримці, по програмах, реалізація яких спрямована на розвиток гармонічних і успішних економічних і політичних зв'язків ЄС і України;
5) секторальне співробітництво - проводиться поглиблена взаємодія в таких сферах, як транспорт і зв'язок, енергетика, трансграничне й регіональне співробітництво, охорони навколишнього середовища.
У даний момент формується нова система відносин України і ЄС. Після того, як Україна в 2008 р. приєдналася до СОТ, з'явилася можливість реалізувати плани по створенню зони вільної торгівлі, а закінчення УПС порушує питання про підписання між Україною і ЄС договору про асоціацію, тобто переходу до політичної асоціації й економічної інтеграції.