![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Розділ і. Первісна та невизначений інтеграл
- •Властивості невизначеного інтеграла
- •1.1. Таблиця основних інтегралів
- •1.2. Методи інтегрування
- •1.2.1. Метод безпосереднього інтегрування
- •1.2.2. Метод заміни змінної (метод підстановки)
- •Метод інтегрування частинами
- •I. Інтеграли вигляду
- •II. Інтеграли вигляду
- •III. Інтеграли вигляду
- •IV. Рекурентні формули
- •1.3. Інтегрування деяких класів функцій
- •1.3.1. Інтегрування функцій, які містять квадратний тричлен
- •1.3.2. Інтегрування раціональних функцій
- •1.3.3. Інтегрування деяких ірраціональних функцій
- •Іv. Інтегрування біномних диференціалів
- •1.3.4. Інтегрування тригонометричних та гіперболічних функцій
- •Якщо , то використовуємо підстановку .
- •Якщо , то використовуємо підстановку .
- •Якщо , то використовуємо підстановку .
- •V. Інтегрування гіперболічних функцій
- •Розділ іі. Завдання для розрахунково-графічної роботи
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ВИЩА МАТЕМАТИКА
ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
(Частина 1. НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ)
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ
ДО РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ ТА ХІМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Затверджено
на засіданні кафедри обчислювальної
математики та програмування,
протокол №2 від 03.10.11р.
Львів-2011
Вища математика. Інтегральне числення функцій однієї змінної (Частина 1. Невизначений інтеграл): методичні вказівки та завдання до розрахунково-графічної роботи для студентів інженерно-технічних та хімічних спеціальностей / П.І. Каленюк, Я.О. Баранецький, Б. Б. Пахолок, Л. І. Коляса. – Львів. Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 50 с.
Укладачі П.І. Каленюк, д-р фіз.-мат. наук ,проф.,
Я.О. Баранецький, канд. фіз.-мат. наук, доцент,
Б. Б. Пахолок, канд. фіз.-мат. наук, доцент ,
Л. І. Коляса, канд. фіз.-мат. наук, асистент.
Відповідальний за випуск: В.С. Ільків, д-р фіз.-мат.наук , проф.
Рецензенти: М.В. Заболоцький, д-р фіз.-мат. наук ,проф.,
І.П. Мединський, канд. фіз.-мат. наук, доц.
Відомо, що задача інтегрування є значно складнішою від задачі диференцію-вання вже навіть для функцій однієї змінної. Тому ґрунтовне вивчення і засвоєння теми інтегрального числення функцій однієї змінної, як показує досвід, супрово-джується у студентів певними труднощами різного характеру. Метою цієї роботи є допомогти студентам оволодіти технікою інтегрування при вивченні невизначеного інтеграла. В розділі І містяться методичні вказівки стосовно методів інтегрування різних класів функцій. Теоретичного матеріалу розділу І досить для виконання розрахунково-графічної роботи, завдання для якої зібрані в розділі ІІ. Перед тим, як виконувати завдання свого варіанту, студентові потрібно опрацювати відповідний теоретичний матеріал з розділу І. Відібраний для цих методичних вказівок матеріал відповідає навчальним програмам інженерно-технічних та хімічних спеціальностей.
Розділ і. Первісна та невизначений інтеграл
Означення
1. Функція
називається первісною для функції
на інтервалі
,
якщо для
,
(1)
або
(2)
Рівність (1) визначає первісну за допомогою похідної, а рівність (2) – за допомогою диференціала. Первісну ще називають примітивною або інтегралом.
З означення 1
випливає, що коли
–
первісна для
,
то функція
також є первісною для
,
де
–
довільна константа.
Теорема
1. Якщо
функція
неперервна на
,
то вона має первісну.
Теорема
2. Якщо
і
дві довільні первісні для
на
,
то
для
,
де
–
довільна стала величина.
Наслідок.
Якщо
–
одна із первісних для
функції
на
,
то довільна первісна
для
на
записується у вигляді
,
(3)
де – довільна константа.
Отже, кожна неперервна на функція має нескінченну кількість первісних, які відрізняються одна від одної лише константою.
Означення 2. Сукупність всіх первісних для функції називається невизначеним інтегралом цієї функції і позначається
.
(4)
Знак
називається
інтегралом, функція
– підінтегральна функція,
– підінтегральний вираз,
– змінна інтегрування.
Властивості невизначеного інтеграла
Якщо функція
має первісну, то
,
.
(5)
Якщо неперервно диференційована функція, то
,
.
(6)
Якщо функції і
мають первісні і
,
, то функція
також має первісну і
.
(7)
Відзначимо, що рівність (7) носить умовний характер: її потрібно розуміти як рівність лівої і правої частини з точністю до константи.
1.1. Таблиця основних інтегралів
Таблицю основних інтегралів сформуємо з двох частин: А і Б. Частина А містить найпростіші інтеграли, які можна одержати на основі таблиці похідних. Частина Б містить більш складні інтеграли, які можна отримати, використову-ючи різні методи інтегрування. Таблицю основних інтегралів потрібно пам’ятати.
А
1.
|
2.
|
|
|
3.
|
4.
|
|
|
5.
|
6.
|
|
|
7.
|
8.
|
||
9.
|
10.
|
||
11.
|
12.
|
||
13.
|
14.
|
||
15.
|
16.
|
Б
17.
|
18.
|
19.
|
20.
|
21.
|
|
22.
|