- •Завдання лабораторної роботи
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Лабораторна робота № 2
- •Завдання лабораторної роботи
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Завдання лабораторної роботи
- •Лабораторна робота № 4
- •Завдання лабораторної роботи
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Лабораторна робота № 5
- •Завдання лабораторної роботи
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Лабораторна робота № 6
- •Завдання лабораторної роботи
- •Лабораторна робота № 7
- •Завдання лабораторної роботи
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Лабораторна робота № 8
- •Завдання лабораторної роботи
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Лабораторна робота № 9
- •Завдання лабораторної роботи
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Лабораторна робота № 10
- •Завдання лабораторної роботи
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Список літератури
Лабораторна робота № 1
Тема роботи: Застосування функцій для структуризації програм
Мета роботи: навчитись виділяти основні кроки алгоритму розв’язування задачі та записувати їх у формі функцій; здобути практичні навики застосування глобальних типів і змінних та локалізованих у функціях змінних; засвоїти оголошення прототипів функцій; закріпити знання щодо роботи зі структурами та масивами структур.
Завдання лабораторної роботи
1. Уважно прочитати умову задачі індивідуального завдання. Ці задачі є дещо зміненими завданнями лабораторної роботи № 12 “Опрацювання структур” зі збірника “Основи програмування”. Визначити, що має бути зроблено в процесі виконання програми, що буде її результатом та які вхідні й проміжні дані потрібні для цього.
Продумати алгоритм розв’язування поставленої задачі та виділити його основні кроки, серед яких мають бути:
введення вхідних даних і запис їх у масив;
друк таблиці введених даних;
опрацювання даних згідно зі завданням, перетворення чи сортування даних у масиві тощо;
виведення перетворених даних і результатів розрахунків та інші.
У програмі вказані вище кроки доцільно оформити як окремі функції, які викликатимуться із функції main() або з інших функцій. Там, де це можливо (наприклад, для виведення таблиці даних), варто розробити єдину універсальну функцію, яку можна викликати декілька разів у відповідних місцях програми (спочатку для відображення у формі таблиці введених даних, а потім для виведення таблиці результатів їхнього опрацювання). Виведення екранних підказок і повідомлень можна залишити у main() або реалізувати певним чином у функціях.
Визначити, які з даних програми використовуються в усіх або в більшості функцій, та оголосити їх глобальними. Глобальним має бути шаблон структури (шаблони структур), якому через декларацію typedef треба надати користувацьке найменування. Глобальним також треба зробити масив (масиви) структур, де будуть зберігатися основні дані, що опрацьовуються у програмі. Кількість елементів масиву також можна зробити глобальною змінною, або можна передавати її у функції через параметри. Некоректно оголошувати як глобальні змінні індекси елементів масиву, вказівники на елементи, додаткові робочі змінні тощо – всі вони мають бути оголошені як внутрішні змінні у відповідних функціях.
Запрограмувати розроблені функції. Кожна функція має виконувати одну конкретну задачу, бути лаконічною і зрозумілою. Попередньо слід чітко продумати, чи повертатиме функція якесь значення, який тип цього значення, чи використовуватимуться у функції параметри – скільки і яких типів (глобальні змінні, оголошені на початку програми, доступні в усіх функціях, тому передавати їх через параметри недоцільно). Для звертання до полів структур у функціях мають бути використані обидві операції: “крапка” та “стрілка”.
У програмі першою треба записати функцію main(), яка здійснюватиме виклики всіх інших функцій. Тому перед main() необхідно вказати прототипи усіх функцій програми. У прототипах варто записувати тільки типи параметрів (без їхніх імен).
Відкомпілювати сформовану програму, виправивши всі помилки. Реалізувати програму для двох-трьох різних наборів вхідних даних. Занотувати отримані результати.
Оформити звіт з лабораторної роботи, який повинен містити: • задачу індивідуального завдання; • структурну схему програми (схему виклику підпрограм-функцій та їхнє призначення); • повний текст розробленої програми з коментарями; • результати виконання програми для кожного набору вхідних даних; • висновок.