![](/user_photo/50376_HVN_z.jpg)
- •Травма печінки
- •І.Закриті пошкодження печінки.
- •Міжнародно визнаною є розроблена у 1986 р. класифікація Е. Moore. Вона прийнята Американською
- •Морфологічні види пошкодження печінки.
- •Поверхневий розрив (тріщина) печінки – це невелике глибиною до 2 см пошкодження із
- •Клінічна картина.
- •Одним із характерних симптомів закритого пошкодження печінки є тупий постійний біль у правому
- •При огляді: положення потерпілого вимушене, як правило, він лежить на правому боці з
- •Спостерігається притуплення у пологих місцях живота, переважно над правою здухвинною ямкою, чи над
- •Надавлювання на нижню частину грудини викликає біль уздовж правої половини реберної дуги (при
- •Лабораторні дослідження. У перші одну-дві години після травми печінки навіть при значній крововтраті,
- •Рентгенографія та рентгеноскопія – може бути високе розміщення правого купола діафрагми, його “рваний
- •Контузія печінки – в паренхімі виявляють зони підвищеної ехогенності з нечіткими контурами, без
- •Прямі ультразвукові ознаки закритої травми печінки при госпіталізації виявляються лише у 36% потерпілих,
- •Запропонована методика визначення за допомогою КТ величини гемоперитонеуму в 7 просторах (місцях), кожне
- •Артеріогепатографія дає можливість не лише виявити розриви гілок печінкової артерії, але й провести
- •Консервативна терапія.
- •Показання для консервативного лікування.
- •Тактика полягає в тому, що потрібний суворий ліжковий режим, місцева гіпотермія, медикаментозна терапія:
- •Хірургічне лікування
- •Покази до хірургічного
- •Операційний доступ. Саме від доступу, а до печінки запропоновано біля 70 доступів, нерідко
- •Тимчасовий гемостаз.
- •Хірургічна обробка рани печінки
- •В хірургічній гепатології розроблені і застосовують три основні класичні види зупинки кровотечі із
- •Хірург, який оперує на печінці, повинен володіти всіма трьома цими основними видами гемостазу
- •Методи постійного гемостазу
- •Шви печінки. При закритій травмі печінки основний метод зупинки кровотечі із рани –
- •Гепатопексія – це метод механічної зупинки кровотечі із діафрагмальної поверхні печінки, особливо задніх
- •Перев’язка печінкової артерії.
- •ІІ. Фізичні методи гемостазу.
- •ІІІ. Хімічні методи гемостазу
- •IV. Біологічні методи гемостазу
- •2. Тампонада матеріалами, що саморозсмоктуються. Використовують тампони із особливих сортів целюлози; гемостатичну марлю
- •4.Фібриновий клей. Це біологічна речовина. Він готується ex tempore із компонентів (фібриноген, тромбін,
- •5.ТахоКомб. При операціях на паренхіматозних органах абсолютно незамінним, тому що найбільш ефективним, в
- •6. Резекція печінки. До біологічного методу зупинки кровотечі відносять і резекцію печінки. Біологічному
- •Показання до резекції печінки: а) розтрощення частки печінки;
- •Травма
- •Міжнародна класифікація (AIS) пошкодження селезінки
- •Діагностика
- •Скарги потерпілого Огляд
- •Лабораторні дослідження
- •Рентгенологічні ознаки пошкодження селезінки:
- •Ангіографією
- •КТ визначають: а) розміри селезінки;
- •Лікування
- •Показання до консервативної терапії: а) гемодинаміка стабільна; б) гіпотензія помірна;
- •Ознаки неефективного консервативного лікування
- •При травмі селезінки виправдана тактика «озброєного спостереження» (клінічно, лабораторно, УЗД, КТ), особливо при
- •▪Абсолютним показанням до ургентного хірургічного втручання вважається :
- •Методики гемостазу в залежності від глибини пошкодження селезінки
- •ІІ. Розрив капсули та поверхневий розрив селезінки.
- •ІІІ. Глибокий розрив селезінки. Накладання швів:
- •б) накладання швів на селезінки в умовах тимчасового зниженого її кровонаповнення в двох
- •Зашивання ран ІІ ступеня тяжкості Застосування прокладок:
- •Зашивання ран ІІІ ступеня тяжкості а) на вузькій смужці марлі; б) на розрізаній
- •Чи байдуже для людини видалення селезінки? НІ! Тому що селезінка – найбільший імунокомпетентний
- •Чому ж переважають спленектомії у порівнянні з органозберігаючими операціями?
- •Коли спленектомія неминуча проводять автотранслантацію тканини селезінки. Мета – збереження функціонуючої тканини органа
- •Летальність
- •ПОШКОДЖЕННЯ
- •▪ Класифікація 1 [М.И. Кузин и соавт., 1995].
- •▪ Класифікація 2 [А.К. Ерамишанцев и соавт., 1995]
- •▪Доопераційна діагностика травми ПЗ досить складна. Труднощі зумовлені:
- •▪Скарги: на сильний, нерідко нестерпний біль (найбільш постійна ознака) у верхній половині живота
- •▪Пальпація: спостерігається гіперестезія, болючість і резистентність у вигляді поперечної смуги на 6 –
- •▪Лапароцентез: із черевної порожнини через катетер отримують рідину, яку після макроскопічної оцінки досліджують
- •▪Лабораторні дослідження. Підозру на травму підтверджує підвищений, а тим більше високий, рівень амілази
- •▪Абдомінальну травму з розчавленням ПЗ можна діагностувати за наявності п’яти параметрів:
- •Лікування
- •▪ Операцію виконують з дотриманням
- •▪ Необхідно розрізняти зміни, що виникли:
- •▪Б) непрямі ознаки:
- •▪Хірургічна тактика (вибір методики та об’єм втручання) при травмі ПЗ в значній мірі
- •▪Методики втручання.
- •▪В. Глибокі розриви ПЗ. Хірургічна тактика залежить як від глибини, так і від
- •▪ІІ. Повний поперечний розрив ПЗ. При такому пошкодженні в залежності від його локалізації
- •▪2. Панкреатодигестивний (панкреатоєюнальний) анастомоз із виключеною за Ру петлею кишки. Його виконують у
- •▪ 3. Видалення дистальної частини ПЗ. Такий об’єм втручання проводять з принципових міркувань,
- •▪Каудальна резекція ПЗ перед панкреатоєюностомією має як переваги (попереджується тяжкий панкреатит дистальної частини
- •▪ 6. Оклюзія (пломбування) протокової системи ПЗ. Методика особливо показана при великій дистальній
- •▪7. Абдомінізація дистальної частини ПЗ. Якщо травмований дистальний сегмент життєздатний, то його мобілізують,
- •▪При повному поперечному розриві ПЗ в поєднані з пошкодженнями інших органів (печінка, товста
- •▪Ефективність попередження ТП зростає, коли хірургічна профілактика доповнюється медикаментозною (зокрема антиферментами і цитостатиками).
- •▪* антимікотичні препарати (флюконазол);
- •▪* функціональний спокій для ПЗ (голод, локальна епігастральна чи ендогастральна гіпотермія; назогастральна аспірація
- •▪Виділяють три піки летальності: перший – безпосередньо пов’язаний з травмою і незворотнім вазоділататорним
- •Пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Види пошкоджень ДПК (за А.Ю. Романенко, 1985):
- •Виділяють 4 види пошкодження стінки ДПК [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]:
- •Розрізняють також внутрішньочеревне
- •Клінічна картина пошкодження шлунка і особливо ДПК залежить від локалізації, величини розриву, наявності
- •Клінічно виділяють три періоди:
- •Скарги на різкий дуже сильний біль, як від удару кинджалом, або відчуття, що
- •Огляд. Положення травмованого часто характерне − вимушене на правому боці з підтягнутими до
- •Аускультація. Про катастрофу в животі, в першу чергу пошкодження порожнистого органа, свідчить наростаюче
- •Пальпація. Пульс у перші години сповільнений, брадикардія (вагусний пульс) – симптом Грекова. Живіт
- •Перкусія. При наявності в черевній порожнині не менше 500 мл рідини над місцем
- •Про абдомінальну катастрофу, зокрема пошкодження порожнистих органів, найбільш переконливо свідчать симптоми подразнення очеревини.
- •При пізній госпіталізації (ІІІ період) внаслідок занедбаного перитоніту з’являються характерні
- •Особливо тяжка діагностика ізольованого пошкодження
- •Із-за проникнення шлунково-кишкового вмісту, крові, газу в заочеревинну клітковину, інколи виникають симптоми, що
- •Лабораторні дослідження для розпізнавання гастродуоденальних пошкоджень у перші години малоінформативні. Пізніше наростають лейкоцитоз
- •Отже, характерні рентгенологічні ознаки пошкодження заочеревинного відділу ДПК [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]
- •1.Пневмогастрографія. Через зонд у шлунок уводять 500 – 1000 см3 повітря, яке при
- •4.Дуоденографія в умовах дистальної і проксимальної компресії ДПК. Для доопераційної діагностики розриву ДПК,
- •Лапароцентез при ретроперитонеальному пошкодженні ДПК малоінформативний і висновки часто хибні. При розриві внутрішньочеревного
- •Лапароскопія дає змогу побачити: а) парадуоденальну ретроперитонеальну гематому; б) жовтувато-зелене забарвлення очеревини; в)
- •Лікування.
- •Якщо внутрішньоочеревинний розрив ДПК, то краї розриву економно висікають і зашивають у поперечному
- •Більш доцільна, при необхідності, мобілізація ДПК за Кохером-Клерманом. Обережно, щоб не пошкодити магістральні
- •Щоб не пропустити дефект у стінці кишки, проводять наступні інтраопераційні методики дослідження:
- •Лише після такої ретельної ревізії зникнуть сумніви, бо девіз ревізії – сумніватися, доки
- •Тип втручання повинен бути вибраний індивідуально в залежності від загального стану
- •Б. Невеликий розрив стінки ДПК. Краї рани економно висікають і її зашивають у
- •В. Стінка кишки розчавлена. Цю ділянку, якщо можливо технічно, висікають і дефект зашивають
- •Г. Дефект стінки ДПК великих розмірів. Коли його зашити неможливо, то доцільно застосувати
- •Д. Розчавлення ділянки ДПК майже або циркулярно
- •Е. Значне пошкодження верхньої горизонтальної частини ДПК. Вимушено проводять резекцію шлунка за одною
- •Є. Розчавлення ДПК і периампулярної зони
- •Також використовують [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004] наступні варіанти виключення ДПК із пасажу.
- •Після операції досить часті (більш ніж у половини хворих) тяжкі ускладнення:
- •Летальність при травмі ДПК ще висока: 22,2% від перитоніту чи заочеревинної флегмони, сепсису
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn861x1.jpg)
Травма печінки
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn862x1.jpg)
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn863x1.jpg)
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn864x1.jpg)
І.Закриті пошкодження печінки.
А.Вид пошкодження:
1)розриви печінки з пошкодженням капсули;
2)субкапсулярні гематоми;
3)центральні розриви або гематоми печінки;
4)пошкодження позапечінкових жовчних проток і судин печінки.
Б. Ступінь пошкодження:
1) поверхневі тріщини і розриви глибиною до 2см; 2) розриви глибиною від 2 см до половини товщини органа;
3) розриви глибиною більше половини товщини органа і наскрізні розриви;
4) розчавлення часток печінки або розчленування на окремі фрагменти.
В. Локалізація пошкодження (часток і сегментів).
Г. Характер пошкодження внутрішньопечінкових судин і жовчних проток.
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn865x1.jpg)
Міжнародно визнаною є розроблена у 1986 р. класифікація Е. Moore. Вона прийнята Американською асоціацією хірургів-травматологів, якою розроблена класифікація пошкодження різних органів – АІS (Abbreviated Injury Scale) – скорочена шкала пошкоджень.
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn866x1.jpg)
Морфологічні види пошкодження печінки.
Контузія органа. Макроскопічно печінка збільшена. Порушені функції гепатоцитів. При веногепатографії можлива дилятація венозної системи, зокрема портальної. З відновленням мікроциркуляції нормалі-зуються розміри і функції органа.
Підкапсульна гематома. Вона виникає в результаті пошкодження судин поверхневого шару паренхіми печінки при відносній міцності фіброзної капсули. Остання відшаровується кров’ю інколи на всій діафрагмальній поверхні (І фаза). Через декілька днів (2-15) при незначній травмі або навіть спонтанно порушується цілість капсули і кров виливається (можлива навіть інтенсивна кровотеча з колапсом) у черевну порожнину (ІІ фаза).
Центральний розрив (внутрішньопечінкова гематома) або “апоплексія” печінки частіше зустрічається в VІІ та V сегментах при здавленні нижніх відділів грудної клітки. В глибині органа розривається судина і, як правило, жовчна протока. Створюється порожнина, в якій накопичується кров та жовч (інколи до 1000 мл).
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn867x1.jpg)
Поверхневий розрив (тріщина) печінки – це невелике глибиною до 2 см пошкодження із незначною (не більше 500 мл) крововтратою.
Множинні розриви (тріщини) – тяжка травма. Частіше зустрічається на діафрагмальній поверхні правої половини печінки. Тяжкість пошкодження залежить від глибини розриву паренхіми і особливо судин. Переважно і в першу чергу розриваються вени, просвіт яких не спадається, а тому кровотеча може бути довготривалою. Між рваними краями паренхіми розміщуються згустки крові та відірвані шматочки органа.
Розтрощення печінки – це найбільш тяжке пошкодження. Орган дійсно роздроблений на шматки. Тому травмовані частіше гинуть від масивної крововтрати на місці травми або під час транспортування.
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn868x1.jpg)
Клінічна картина.
При закритій травмі печінки клінічна картина складається із загальних та місцевих ознак. Вона залежить, особливо у дітей, від:
а) характеру пошкодження печінки; б) швидкості кровотечі; в) об’єму крововтрати;
г) наявності пошкоджень інших органів; д) терміну з моменту травми.
Слід мати на увазі, що при тяжкій поєднаній травмі патогномонічних клінічних ознак пошкодження печінки немає, тому діагностика затруднена.
Зустрічаються два варіанти клінічного перебігу механічного пошкодження печінки:
а) при повільній кровотечі; б) при масивній кровотечі.
Виділяють дві форми: а) геморагічну; б) перитонеальну.
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn869x1.jpg)
Одним із характерних симптомів закритого пошкодження печінки є тупий постійний біль у правому підребер’ї і зумовлений пошкодженням самої печінки (тим інтенсивнійший, чим глибший її розрив). При пошкодженні діафрагмальної поверхні печінки біль локалізується у нижніх відділах грудної клітки, при травмуванні нижньої поверхні печінки – між реберною дугою і пупком. Біль посилюється при дихальних рухах і нерідко іррадіює у праве плече і лопатку (симптом Елекера), шию (френікус-симптом), що свідчить про скопичення крові під діафрагмою. Інтенсивність болю різна і тим менше, чим більше виражені ознаки шоку та крововтрати. Але біль ніколи не буває настільки сильним, як при пошкодженні порожнистого органа, коли у черевну порожнину попадає шлунково-кишковий вміст або сеча. Цей факт може служити в деякій мірі діагностично – диференційною ознакою між пошкодженням печінки і порожнистого органа.
![](/html/50376/317/html_ZPOsvb8xgA.pVAq/htmlconvd-eabn8610x1.jpg)
При огляді: положення потерпілого вимушене, як правило, він лежить на правому боці з приведеними до живота ногами. Якщо ж повернути пацієнта на спину або на лівий бік (кров переміщується в ліву половину живота і біль значно посилюється), то він приймає попереднє положення.
Раніше вважали, що при пошкодженні печінки характерна брадикардія внаслідок всмоктування жовчі, яка попадає у черевну порожнину (симптом Фінстерера). Пізніше з’ясувалося, що брадикардія, як рефлекторна реакція, може бути при будь якій травмі живота, а також при перфорації порожнистого органа. Частіше ж спостерігається тахікардія як компенсаторна реакція на крововтрату. Із її збільшенням пульс стає слабким, аж до ниткоподібного. Також виникає задишка внаслідок анемії і циркуляторної гіпоксії. Черевний тип дихання змінюється грудним. Не стабільна гемодинаміка завжди є підставою щоб запідозрити внутрішньочеревну кровотечу.