- •1.Гемоторакс: етіопатогенез ,класифікація,клініка:
- •III. За тривалістю кровотечі:
- •V. За наявністю інфікованих ускладнень:
- •2. Гемоторакс. Діагностика
- •3. Лікування гемотораксу
- •4. Хілоторакс: етіопатогенез, класифікація, клініка
- •5.Пневмоторакс етіопатогенез ,класифікація,клініка:
- •6.Пневмоторакс діагностика
- •7.Пневмоторакс. Лікування
- •10. Емфізема середостіння -
- •11. Підшкірна емфізема (emphisema subcutaneum).
- •12. Гострий абсцес легень. Етіоатогенез. Клініка
- •13. Гострий абсцес легень. Діагностика. Лікування
- •14. Хронічний абсцес легень. Етіопатогенез. Класифікація. Клініка
- •15. Хрон. Абсцес легень. Діагностика. Лікування
- •16.Гангрена легень. Етіопатогенез.Клініка
- •17.Гангрена легень.Діагностика. Лікування
- •18. Бронхоектатична хвороба. Етіопатогенез. Класифікація. Клініка
- •18. Бронхоектатична хвороба. Діагностика Лікування
- •20.Гостра емпієма плеври. Етіопатогенез. Класифікація. Клініка
- •21.Гостра емпієма плеври. Діагностика. Лікування
- •22.Хронічна емпієма плеври. Етіопатогенез. Класифікація. Клініка.
- •23. Хронічна емпієма плеври. Діагностика. Лікування
- •24.Піопневмоторакс. Етіопатогенез. Класифікація. Клініка
- •25. Піопневмоторакс. Діагностика. Лікування
- •27.Мітральний стеноз
- •28. Мітральний стеноз
- •29. Відкрита артеріальна протока. Класифікація. Клініка
- •30. Відкрита артеріальна протока. Діагностика. Лікування
- •31. Ішемічна хвороба серця: причина, патогенез, клініка, діагностика, хірургічне лікування.
- •32. Ахалазія стравоходу: етіопатогенез, класифікація, клініка.
- •33. Ахалазія стравоходу: лабораторна та інструментальна діагностика, лікування.
- •34.Халазія кардії: етіопатогенез, механізм розвитку, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •35. Післяопікова стриктура стравоходу: етіопатогенез, класифікація, клініка, лабораторна та інструментальна діагностика, перша допомога та стаціонарне лікування.
- •36.Грижа стравохідного отвору діафрагми: етіопатогенез, механізм розвитку, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •37.Дивертикул стравоходу: етіопатогенез, механізм розвитку, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •38.Діафрагмальні грижі: етіопатогенез, механізм розвитку, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •39.Грижі стравохідного отвору діафрагми: етіопатогенез, механізм розвитку, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •40.Релаксація діафрагми: етіопатогенез, механізм розвитку, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •41.Передній медіастініт: етіопатогенез, класифікація, клініка, лабораторна та інструментальна діагностика, лікування.
- •42.Задній медіастініт: етіопатогенез, класифікація, клініка, лабораторна та інструментальна діагностика, лікування.
- •43.Проникаючі поранення серця: етіопатогенез, класифікація, клініка, лабораторна та інструментальна діагностика.
- •44.Проникаючі поранення серця: перша допомога, способи пункції перикарда, хірургічне лікування.
- •45. Вади розвитку молочних залоз
- •46.Мастити: етіологія, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •47.Дисгормональні захворювання молочної та грудної залози: етіологія, гормональні зв`язки, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •48.Доброякісні утворення молочної та грудної залози: етіопатогенез, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •49.Злоякісні пухлини молочної та грудної залози: етіопатогенез, класифікація, клініка.
- •50.Злоякісні пухлини молочної та грудної залози: діагностика, диференційна діагностика, лікування.
- •51. Закриті та відкриті пошкодження селезінки: механізм ураження, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікувальна тактика.
- •52. Закриті та відкриті пошкодження печінки: механізм ураження, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікувальна тактика.
- •53. Закриті та відкриті пошкодження підшлункової залози: механізм ураження, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікувальна тактика.
- •54. Закриті та відкриті пошкодження шлунка та внутрішньоочеревинного відділу дпк: механізм ураження, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікувальна тактика.
- •55. Закриті та відкриті пошкодження заочеревинного відділу дпк: механізм ураження, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікувальна тактика.
- •56.Закриті та відкриті пошкодження тонкої та товстої кишки: механізм ураження, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікувальна тактика.
- •57.Закриті та відкриті пошкодження прямої кишки: механізм ураження, класифікація, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікувальна тактика.
- •58.Політравма: механізм, патогенез, класифікація, об`єктивні критерії оцінки ступеню тяжкості травми.
- •59.Політравма: особливість клінічних проявів в залежності від комбінації пошкоджень, діагностична програма, дії лікаря на етапах евакуації, лікувальна тактика.
- •60.Гіповолемічний шок: етіопатогенез, клініка, невідкладна допомога, лікування.
- •61. Гострий респіраторний дистрес-синдром: стандарти діагностики та інтенсивного лікування
- •62.Синдром поліорганної недостатності: причини, патогенез, клінічні прояви.
- •63.Вогнепальні поранення: патогенез, ранева хвороба, періоди, клінічні прояви.
50.Злоякісні пухлини молочної та грудної залози: діагностика, диференційна діагностика, лікування.
Методи діагностики:
·рентгенівського
·морфологічного
·ультразвукового
·термографічного– високочутливий метод реєстрації інфрачервоного випромінювання, який дозволяє виявити різницю температури в межах 0,1-0,01о С між симетричними ділянками молочних залоз. При злоякісних пухлинах температурна різниця між здоровою і ураженою молочною залозою сягає 1,5-2,0о С.
·радіонуклідного– базуєтьсяна підвищеному поглинанні злоякісними клітинами деяких речовин порівняно з нормальними (фосфор, цитрат галію, технецій та ін.). Через деякий час після введення в організм названих радіоактивних препаратів за допомогою лічильника визначається величина їх накопичення в молочних залозах. Доцільним виявилось застосування даного методу з метою діагностики метастазів раку молочної залози в кістках, печінці і лімфатичних вузлах.
·нових методів (цифрова мамографія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, позитронно-емісійна томографія).
Скринінг відноситься до методів діагностики, які спрямовані на активне виявлення безсимптомного перебігу хвороби на початкових стадіях. Лікування хворих на ранніх стадіях раку, виявлених при скринінгу, набагато ефективніше і може призвести до видужання.
Існує три методи скринінгу для виявлення онкопатології молочної залози:
· самообстеження молочних залоз
· клінічне обстеження молочних залоз
· мамографія.
Безконтрастна мамографія є найбільш розробленим і поширеним методом додаткового обстеження молочної залози. Він достатньо інформативний не тільки для розпізнавання патологічного вогнища і встановлення діагнозу, але й для вирішення питання про характер росту і поширення пухлини, що вкрай важливо для вибору тактики лікування. Тому розроблені показання до мамографії. Дослідженню підлягають:
· жінки з групи ризику;
· жінки, у яких виявлено клінічні ознаки захворювання молочних залоз;
· жінки віком понад 50 років.
При наявності виділень з соска проводять дуктографію – в протоку, з якої з’являються виділення, вводиться контрастна речовина (наприклад, кардіотраст), що дозволяє виявити внутрішньопротокову патологію, встановити її локалізацію.
Генетичний скринінг
В доповнення до традиційних методів скринінгу була розроблена програма для ідентифікації мутацій в супресорних генах, які асоціюються з раком молочної залози (BRCA-1, BRCA-2, p53, Rb-1).
· Аналіз послідовності нитки ДНК. Він може визначити мутації, які впливають на довжину і форму однонитчастої молекули ДНК. Ці типи мутацій виникають внаслідок делецій або аберацій чотирьох основних нуклеотидів ДНК.
· Гетеродуплексний аналіз. Визначає подвоєну нитку ДНК і може визначити мутації, в які втягнуті невелика кількість нуклеотидних основ. Суть методу полягає в наступному. Контрольну і підозрювану ДНК нагрівають до денатурації, а потім охолоджують. Процес охолодження супровожується відновленням структури ДНК за рахунок реплікації. Якщо ДНК містить в собі мутовані гени – відновлення не є повним.
· Визначення переривання білка. Цей аналіз виявляє мутації, які зумовлюють переривання кодування структури білка. Зазначені порушення призводять до синтезу неповної молекули білка.
· Визначення послідовності генів. Визначення послідовності генів є найчутливішим методом для виявлення мутацій послідовності генів. Він також виявляє мутації в некодуючих ділянках ДНК (інтронах).
Лікування.
При раку молочної залози на початкових стадіях, коли пухлина малого розміру й метастази в регіонарних лімфатичних вузлах відсутні, застосовують чисто хірургічне лікування у вигляді типової радикальної мастектомії.
При пухлинах, що перевищують 5 см у діаметрі, із вираженими шкірними симптомами й інфільтрацією навколишньої тканини молочної залози і при наявності пальпуємих метастазів у пахвових лімфатичних вузлах проводять комбіноване лікування. На першому етапі - дистанційна гамма-терапія на ділянку молочної залози і всі зони регіонарного метастазування (пахвову, під- і надключичну й парастернальну ділянки), на другому - хірургічне втручання. Якої-небудь спеціальної передопераційної підготовки чи післяопераційного ведення ці втручання не вимагають. Необхідно лише контролювати активну аспірацію з рани, проведену протягом 3-4 днів, а також стежити за виконанням хворими лікувальної гімнастики, яка їм рекомендується для розробки рухів руки на стороні операції.
При розповсюджених раках молочної залози, як по місцевих проявах, так і по ступеню ураження лімфатичного апарату, особливо в молодих жінок, що менструюють, застосовують комплексний метод лікування, поєднуючи променеву терапію й операцію з гормональним лікуванням, а в ряді випадків і з гормоно-хіміотерапією.
Гормонотерапія рака молочної залози включає двосторонню оваріоектомію (або променеве виключення функції яєчників), андрогенотерапію й кортикоїдну терапію для придушення функції наднирників. Розпочату гормонотерапію не можна обривати; курс її повинен тривати багато місяців і навіть років. Лише у випадках дуже тривалого застосування гормональних препаратів , або розвитку симптомів їхньої побічної дії можуть бути зменшені дозування і збільшені інтервали між прийомом ліків, але ні в якому разі не припинене лікування.
Хіміо- й гормонотерапію широко застосовують при появі віддалених метастазів у хворих, які раніше перенесли хірургічне або комбіноване лікування. Крім того, при локалізації метастазів у кістках загальне лікування доповнюють місцевим опроміненням метастазу, що дозволяє в значному відсотку випадків отримати тимчасове поліпшення (ремісію) і продовжити життя хворої. Варто також згадати про паліативні операції при раку молочної залози - прості ампутації, які виконується у хворих із множинними метастазами при наявності розпаду й виразки пухлини. Така операція не розрахована на порятунок життя, але рятує хвору від тяжких суб'єктивних відчуттів, пов'язаних із чисто побутовими й соціальними моментами.
При розповсюджених раках молочної залози або наявності віддалених метастазів у старих жінок із тривалістю менопаузи більш 6 років, крім хіміотерапії, застосовують лікування жіночими статевими гормонами - естрогенами.
Рецидиви рака молочної залози виникають у зоні рубця на грудній стінці нечасто і вимагають як місцевого лікування променевими методами (зовнішнє опромінення або внутрітканинне введення радіоактивного колоїдного золота), так і загальної гормоно-хіміотерапії.
Для своєчасного виявлення рецидивів необхідне динамічне спостереження за хворими після радикального лікування. Для цього проводяться лікарські огляди кожні 3-4 міс., щорічна маммографія, сканування кісток, рентгенографія грудної клітки й обстеження печінки. Самим хворим необхідно проводити щомісячний самостійний огляд.
Оперативні втручання.
Радикальна мастектомія за Холстедом-Майєром: передбачає видалення одним блоком молочної залози з великим і малим грудними м’язами, клітковиною пахвової, підключичної та підлопаточної ділянок разом з наявними в них лімфатичними вузлами.
Такий об’єм оперативного втручання був виправданим, оскільки рак молочної залози в ранніх стадіях діагностувався рідко, а операція Холстеда-Майєра відповідала принципам абластики. Недоліками операції є порушення функції верхньої кінцівки, лімфостаз, деформація грудної клітки і сколіоз. На сьогоднішній день зазначена операція має обмежені покази – при поширенні пухлини на грудний м’яз.
Модифікована радикальна мастектомія за Пейті-Дайсоном відрізняється від операції Холстеда тим, що зберігається великий грудний м’яз.
Операція має кращі функціональні результати. Показана при раку молочної залози Т1-2N0-1M0.
Ампутація молочної залози з регіонарною лімфаденектомією (мастектомія за Мадденом) передбачає видалення залози та пахвових, підключичних та підлопаткових лімфатичних вузлів із збереженням грудних м’язів.Виконується в ослаблених хворих похилого віку і наявною супутньою патологією.
Розширені мастектомії (операція Урбана) і надрадикальні операції в даний час практично не виконуються.
До особливостей ведення післяопераційного періоду при операціях на молочній залозі слід віднести активну аспірацію з рани. Постійна вакуумна аспірація впродовж 4-5 днів позбавляє необхідності накладання тиснучих пов’язок, попереджує утворення сером і зменшує лімфорею. Хірургічне лікування раку молочної залози доцільне при умові, коли пухлина не виходить за межі молочної залози і зони регіонарних лімфатичних вузлів. При набряково-інфільтративній, маститоподібній і бешихоподібній формах раку молочної залози, у випадках проростання пухлини в грудну стінку, при наявності нерухомих пакетів пахвових лімфатичних вузлів, ураженні надключичних лімфатичних вузлів і наявності віддалених метастазів радикальне хірургічне лікування недоцільне.