- •Тема 2. Інноваційна діяльність як об'єкт управління
- •2. Специфіка інноваційних процесів як об'єктів управління припускає
- •3. Кінцева мета інноваційного менеджменту складається в забезпеченні
- •4. По ознаці цільової орієнтації можна виділити дві категорій стилів
- •5. Технологія і методи інноваційного менеджменту складають зміст
- •Контрольні питання:
Тема 2. Інноваційна діяльність як об'єкт управління
1. Сутність інноваційного менеджменту і його розвиток.
2. Менеджери в інноваційній сфері.
3. Задачі і функції інноваційного менеджменту.
4. Керування інноваціями.
5. Технологія і методи інновацій.
1.Інноваційний менеджмент - управління розвитком - необхідний для
збереження і підвищення ефективності організації в мінливих умовах. Передбачає планування, організацію, мотивацію і контроль нововведення.
Зміст інноваційного менеджменту можна розглядати в трьох аспектах:
наука і мистецтво керування інноваціями, вид діяльності і процес прийняття управлінських рішень в інноваціях, апарат керування інноваціями.
Як наука і мистецтво керування ІМ базується на теоретичних положеннях
загального менеджменту.
Як вид діяльності і процес прийняття управлінських рішень інноваційний
менеджмент являє собою сукупність процедур, що складають загальну технологічну схему керування інноваціями на ІП. Прийняття управлінських рішень складає суть діяльності менеджера в інноваційній сфері. Як вид діяльності інноваційний менеджмент припускає розподіл задач і закріплення процедур за їхніми конкретними виконавцями – керівниками різного рівня.
Як апарат керування ІМ припускає структурне оформлення інноваційної
сфери і включає:
По-перше, систему керування інноваціями, що складається зі спеціалізованих органів керування;
По-друге, інститут менеджерів – керівників різних рівнів.
Можна виділити чотири етапи розвитку інноваційного менеджменту:
факторний підхід, функціональна концепція, системний і ситуаційний підходи.
Для етапу факторного підходу характерний розгляд науки і техніки як одних з найважливіших факторів розвитку економічного потенціалу країни.
Функціональна концепція розглядає інноваційний менеджмент як сукупність
управлінських функцій і процесів прийняття управлінських рішень. Базується вона на раціональному поділі праці в управлінні інноваціями.
Системний підхід до них припускає розгляд ІП як складної організаційної
системи. Системний підхід забезпечує динамічний облік усієї безлічі факторів, що впливають на управлінське рішення, і розгляд їх у взаємному зв'язку з зовнішніми і внутрішніми тенденціями інноваційного середовища.
Сучасна ситуація в інноваційній сфері вимагає істотної трансформації
поглядів на інноваційний менеджмент, тому що значні зміни перетерплює сам об'єкт управління. Інноваційні процеси здобувають перериваний характер, підвищується комплексність розв'язуваних проблем і їхня залежність від швидко змінюючихся зовнішніх факторів.
Трансформація представлень про проблеми інновацій в сучасних умовах
забезпечила розвиток ситуаційного підходу до них. Такий підхід синтезує
досягнення кожної з перерахованих концепцій для конкретних інноваційних
ситуацій.
2. Специфіка інноваційних процесів як об'єктів управління припускає
особливий характер праці менеджерів у цій сфері і вимоги, пропоновані до них.
Праця менеджера носить високотворчий характер, вимагає різнобічних знань,припускає схильність особистості до аналітичної діяльності й уміння
концентруватися у визначені моменти часу на конкретних проблемах на конкретних проблемах. Тому що основним предметом праці менеджера є науково-технічна й управлінська інформація, то обов'язковою умовою його ефективної роботи виступають знання сучасних інформаційних технологій у керуванні інноваціями та уміння користатися ними. Можна виділити три категорії вимог до професійної компетенції менеджера інноваційного підприємства:
– Знання в області теорії і навички в сфері практики керування;
– Комунікабельність і уміння працювати з людьми;
– Компетентність в області спеціалізації інноваційних підприємств.
Перша категорія вимог припускає наявність у менеджера спеціальної підготовки в області теорії керування, знань основ сучасної макро- і мікроекономіки, загальної теорії прийняття управлінських рішень, уміння застосовувати економіко- математичні методи для оптимізації рішень, навичок роботи на ПЕВМ як у локальному, так і в мережних варіантах. З огляду на динамічний характер розвитку сучасної теорії і практики, обов'язковою властивістю менеджера в інноваціях повинна бути схильність до постійного підвищення професійної кваліфікації.
Склад повноважень менеджера установлюється відповідно до прийнятої на
інноваційному підприємстві системою поділу праці і спеціалізації управлінських кадрів. Існує два види поділу праці М:
- горизонтальний поділ праці в М зв'язано зі спеціалізацією М переважно
по функціональній ознаці.
- Вертикальне – залежить від характеру здійснюваних інновацій,
масштабів ІД, її галузевої приналежності. На Іпр можна виділити три ієрархічних рівні М: вищий (керівник ІП, його перші зам. по функціональних областях діяльності), середній (керівники підрозділів і адміністративних органів ІПр) і нижчий (керівники творчих груп, виробничих ділянок).