- •Практична робота Тема "Технології менеджменту у сфері соціально-культурної діяльності"
- •Менеджмент: сутність та поняття
- •Етапи менеджменту
- •3. Основні функції менеджменту
- •4. Планування: поняття
- •5. Функція планування
- •6. Види планів
- •7. Контроль: поняття
- •8. Завдання контролювання
- •9. Мотивування: сутність та поняття
- •10. Функція мотивації
- •11. Економічні методи менеджменту
- •12. Управлінська процедура: сутність та поняття
- •13. Управлінська операція: сутність та поняття
- •14. Соціальна освіта: сутність та поняття
- •15. Стратегії: сутність та поняття
- •16. Функція: сутність та поняття
- •17. Структура: сутність та поняття
- •18. Система: сутність та поняття
- •19. Цілі: сутність та поняття
- •20. Місія: сутність та поняття
- •21. Організація: сутність та поняття
- •22. Завдання організації
- •23. Життєвий цикл організації: сутність та поняття
- •24. Складові успіху організації
- •25. Бюджет організації: сутність та поняття
- •26. Основні види ресурсів організації
- •27. Внутрішнє середовище це, складових елементів
- •28. Організаційна (корпоративна) культура: сутність та поняття
- •29. Джерела інвестицій
- •30. Інвестиційна політика: сутність та поняття
- •31. Форма інвестиції: сутність
- •32. Зовнішнє середовище: сутність
- •33. Інновація: поняття
- •34. Інноваційний процес: поняття
- •35. Первинні потреби: сутність
- •36. Потреба: сутність та поняття
- •37. Соціокультурна діяльність: поняття
- •38. Функції соціокультурної діяльності
- •39. Принципи менеджменту соціально-культурної діяльності
- •40. Принцип безперервності та єдності впливу соціально-культурної діяльності
- •41. Мета соціально-культурного проектування
- •42. Принцип цінності та значущості: сутність
- •43. Соціальні та психологічні методи менеджменту в соціально-культурної діяльності
33. Інновація: поняття
Інновація (англ. innovation – новизна, нововведення) – ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) наявних товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити якість життя.
34. Інноваційний процес: поняття
Іноваційний процес – процес перетворення наукового знання в нововведення, який можна представити як послідовний ланцюг подій: «наука–техніка-виробництво».
35. Первинні потреби: сутність
Первинні потреби – це фізіологічні потреби, закладені генетично (потреба в їжі, відпочинку, теплі, житлі). Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.
36. Потреба: сутність та поняття
Потреба – це фізіологічне або психологічне відчуття недоліку в чомусь або комусь. Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді визначають:
фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);
соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);
духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як особистості (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).
37. Соціокультурна діяльність: поняття
Соціокультурна діяльність – це сукупність науково-інтелектуальних, художніх, естетичних та інших занять, де найбільш активно сконцентровано й ефективно здійснюється формування ціннісних орієнтацій суспільства.
Соціокультурна діяльність базується на базових принципах:
принцип культуровідповідності, сформульований А. Дістервегом, передбачає врахування при реалізації виховної функції соціокультурної діяльності загальнолюдських та національно-культурних цінностей. Головною метою реалізації цього принципу є залучення індивіда до різних форм культурного життя та діяльності. Основні соціально-педагогічні завдання: формування побутової, фізичної, сексуальної, інтелектуальної, політичної, правової, духовної культури. Реалізація принципу культуровідповідності спирається на наступні правила: системний (цілісний) підхід до культурного розвитку і освоєння культури; творчість у процесі культурного розвитку;
принцип гуманізму передбачає дотримання наступних правил: гуманне ставлення до людини, визнання її прав, допомога уразливим категоріям населення;
принцип природовідповідності, сформульований Я. А. Коменським, передбачає дотримання наступних правил: врахування вікових, статевих, психофізичних особливостей індивіда; опора на позитивне начало, розвиток ініціативи і самостійності індивіда;
принцип пріоритету загальнолюдських інтересів у процесі освоєння духовних і моральних цінностей;
принцип всеохоплюючої культуротворчості, самоорганізації, самоствердження особистості;
принцип гуманізації змісту соціокультурної діяльності та її виховного потенціалу, їх підпорядкування інтересам, потребам і установкам особистості;
принцип діалектичної єдності та наступності культурно-історичного, соціально-педагогічного та національно-етнічного досвіду, традицій та інновацій;
принцип суспільно-державного співуправління соціокультурною діяльністю, забезпечення децентралізації та суверенності регіональної політики в соціокультурній сфері.
Універсальні функції поняття «соціокультура» утворилися як результат інтеграції в його змісті двох різних за походженням систем уявлень: “уявлення про соціальне” і “уявлення про культурне”. Соціальне – основний атрибут соціуму (людської спільноти). Культурне, навпаки, є основним атрибутом культури (штучно утвореної людством сукупності артефактів).
У своєму структурному вимірі об’єктивний феномен соціокультурного складається з сукупності явищ:
різноманітних форм соціокультурної діяльності, які мають власні історично утворені технології, об’єкти, завдання та інноваційні результати, що постійно поповнюють соціокультурне середовище життєдіяльності людства;
суб’єктів соціокультурної діяльності, якими є соціалізовані та інкультуровані індивіди, соціокультурні групи, соціокультурні інститути;
індивідуальних та групових потреб в продуктах соціокультурної діяльності, що постійно виникають, розвиваються та оновлюються;
процесів соціокультурної діяльності, що продовжуються в історичному часі та просторі буття суспільства, соціальних груп та індивіда;
продуктів соціокультурної діяльності, якими є різноманітні матеріальні та ментальні складові суспільної життєдіяльності, спрямовані на задоволення відповідних потреб;
чисельних форм та видів відображення процесів соціокультурної діяльності, у тому числі на буденному та теоретичному рівнях;
соціокультурних інститутів, що історично утворилися як складові керованих та не керованих, офіційно підтримуваних державою та не підтримуваних технологій соціокультурної діяльності;
розмаїтих відносин, структурних та функціональних зв’язків між суб’єктами соціокультурної діяльності, її продуктами, соціокультурними інститутами.