- •3.12. Місце і роль сім'ї у вихованні. Форми зв'язку школи і сім'ї
- •3.12.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
- •3.12.2. Функції сім'ї
- •3.12.3. Вимоги до батьків
- •3.12.4. Шляхи і засоби підвищення психолого-педагогічної культури батьків
- •3.12.5. Форми роботи класного керівника з батьками учня
- •Шановні
- •4.1. Керівництво загальноосвітніми навчально-виховними закладами
- •4.1.1. Принципи керівництва шкільною справою
368
Теорія виховання
369
Користуючись науковою літературою із зазначеної про блеми, випишіть 3—4 яскраві педагогічні ситуації, в яких роз криваються ефективні виховні дії вихователя у роботі з "важ кими" учнями.
Сформулюйте 10—12 правил, яких мають дотримуватися учителі-вихователі в роботі з педагогічно запущеними учнями.
Завдання для самоконтролю
Яких учнів називають важковиховуваними?
Назвіть характерні особливості поведінки важковиховуваних учнів.
Якою мірою, на ваш погляд, загальні соціальні фактори вплива ють на появу "важких" дітей.
Назвіть основні соціально-педагогічні причини появи важко- виховуваних учнів.
У чому ви вбачаєте виховні помилки сім'ї та школи, що ведуть до появи "важких" дітей?
6. На яких принципах має ґрунтуватися виховна робота з важко-виховуваними учнями?
Поясніть педагогічну доцільність дотримання певних етапів у процесі перевиховання учнів.
У чому сутність педагогічних консиліумів і як ви ставитесь до такої форми роботи?
Визначте соціально-педагогічні умови успішності проведення виховної роботи з "важкими" дітьми.
3.12. Місце і роль сім'ї у вихованні. Форми зв'язку школи і сім'ї
Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку. Функції сім'ї. Вимоги до батьків. Шляхи і засоби підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Форми роботи класного керівника з батьками учня. Література. Завдання для самостійної роботи. Завдання для самоконтролю.
3.12.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
У чому сенс життя людини? Таке запитання ми нерідко ставимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: аби здобути освіту, мати свою оселю, накопичити багатство, одружитися, мати достойну професію та ін. Це так. Але це не відповідь на корінне запитання. Сенс життя людини — у продовженні роду людського, народженні дітей, забезпеченні умов для їх фізичного, психічного і соціального розвитку. Тому сім'я (Мати, Батько, Діти) є провідним соціальним інститутом суспільного розвитку.
У всіх народів споконвіків підносився культ Матері і Батька. У християнській релігії уже впродовж двох тисячоліть сповідують культ Матері Божої. В одній із біблійних заповідей наголошують: "Шануй батька і матір свою". О.М. Горький, відтворюючи мудрість народів, писав: "Прославимо жінку-Матір, чия любов не знає перепон, чиїми грудьми вигодуваний увесь світ! Усе прекрасне в людині — від проміння сонця і від молока матері, — от що насичує нас любов'ю до життя!., без сонця не квітнуть квіти, без кохання немає щастя, без жінки немає кохання, без Матері — немає ні поета, ні героя!"1.
Українська народна педагогіка на основі багатовікового досвіду завжди підтримувала культ Матері і Батька, культ Сім'ї. Матері й батькові відводилась найвища авторитетна роль. Від них залежали успіхи фізичного і соціально-психічного розвит-
1 Горький О.М. Твори: В 12 т. — Т. 7. — К.: Вид-во худ. літ., 1958. — С. 38.
370
Теорія виховання
371
ку дітей ("Хороші діти — це честь батька і матері", "Яка хата — такий тин, який батько — такий син", "Молодь багата мудрістю мами й тата", "Тільки в світі правди, що рідний отець та мати"). У прадавні часи, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І ця відповідальність була не лише перед собою, але й перед громадою, суспільством. Тому в народі найвище цінували людей, які виховали порядних дітей. В одній із українських легенд мовиться: "Сільська громада вирішила влаштувати свято-огля-дини результатів праці кожної сім'ї. На майдані кожна сім'я мала виставити на огляд результати своєї праці. Оцінювала рада старійшин. Люди приносили і приводили добре доглянутих корів, волів, коней, власноручно виготовлені вози, ярма, вироби ткацтва, шитва та інше. А бідна вдова, в якої не було ані землі, ані волів, ані реманенту, прийшла на свято з двома дорослими синами-красенями. Усі в громаді знали їх як добре вихованих: працьовиті, ввічливі, турботливі, шляхетні у взаєминах з молодшими й літніми. Старійшини при підтримці громади віддали вдові вінок першості за її найважливішу працю — достойне виховання дітей".
Люди завжди гордилися своїми сім'ями, високо підносили доброчинності кожного члена родини. В народній пісні "Повів Івасько коня до води" ідеал ставлення до членів родини виражений такими словами:
У мене батенько — ясний місяченько, У мене матінка — ясна зіронька... У мене братенько — яснеє сонечко, У мене сестронька — ясная звіздонька.
Соціальне здоров'я суспільства, держави в цілому залежало передусім від виховної діяльності сім'ї.
На жаль, з розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з'явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, інститути суспільного виховання, роль сім'ї у вихованні була принижена. З батьків, по суті, зняли моральну відповідальність за виховання своїх дітей. У системі казарме-ного, класово-партійного виховання спостерігався процес руйнування сім'ї як провідного соціального інституту виховання дітей. Батьки часто позбавлені економічних умов для ефективного виховання. Погане матеріальне забезпечення сім'ї, що зму-
шувало батька й матір працювати на виробництві, руйнування народних традицій відповідальності батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність, спроба перекласти весь процес виховання на соціальні казенні інституції — все це породило (і породжує) величезні проблеми в царині сімейного виховання. Продовжує функціонувати морально хворе суспільство.
Процес попередження цієї хвороби полягає передусім у відновленні ролі сім'ї як провідного соціального інституту формування особистості. Тут є коло проблем: забезпечення економічних умов діяльності сім'ї, відродження національних традицій відповідальності батьків за виховання своїх дітей, підвищення їх психолого-педагогічної культури на засадах народної педагогіки і сучасних досягнень педагогіки, валеології та ін. І в цілому — піднесення у суспільстві культу сім'ї і, в першу чергу, культу Матері і Батька. Завдання важливе, складне, але без його розв'язання наше суспільство буде морально деградувати, тяжко хворіти.