![](/user_photo/_userpic.png)
- •Презентація із світової літератури
- •Генрик Ібсен
- •засновників
- •(Південна Норвегія). Він походить із давньої та багатої
- •1843 році влаштувався аптекарським
- •здійснити свого наміру — стати студентом медичного факультету. Відсутність потрібних коштів і невдача
- •У 1852 році, після відносного успіху
- •бездоганні образи сценічної техніки.
- •По силі та цілісності задуму, у Ібсена мало супротивників. Він повністю прибрав монолог,
- •У квітні 1864 року він виїхав за кордон, де й прожив — у
- •У 1891 році Ібсен повернувся на
- •Ляльковий дім
- •Ляльковий дім
- •Кохати – це не означає дивитися один на одного. Кохати – означає дивитися
- •Ляльковий дім
- •Ляльковий
- •Ляльковий дім
- •У психологічній драмі Ібсена важливу роль відіграє символіка. Символічна назва п'єси – ”Ляльковий
- •Торвальд Хельмер
- •Ставлення Торвальда до Нори
- •СИМВОЛ “ЛЯЛЬКОВИЙ ДІМ”
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A1x1.jpg)
Презентація із світової літератури
Студента 110-і групи Матвієнка Богдана
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A2x1.jpg)
Генрик Ібсен
1828-1906
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A3x1.jpg)
засновників ![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A3xi2.jpg)
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A3xi3.jpg)
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A3xi4.jpg)
національного норвезького театру.
Романтичні драми на сюжети скандинавських саг, історичні п’єси. Філософсько- символічні поеми “Бранд” (1866) та “Пер Гюнт” (1867). Гострі критичні драми “Ляльковий дім” (“Нора” 1879).
“Привиди” (1881),
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A4x1.jpg)
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A5x1.jpg)
(Південна Норвегія). Він походить із давньої та багатої
родини судновласників, які переселилися до Норвегії близько 1720 року. Батько Ібсена, Кнуд Ібсен, був діяльною натурою, мати, – німка за походженням, донька заможного скиєнського торгівця, – була жінкою суворою, сухого норову і дуже побожна. У 1836 році Кнуд Ібсен збанкрутував, і життя багатої, добре поставленої сім’ї круто змінилась. Колишні друзі та знайомі стали віддаляться, пішли плітки, насмішки і втрати. Людська жорстокість
дуже тяжко відбилась на
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A6x1.jpg)
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A6xi2.jpg)
1843 році влаштувався аптекарським
учнем у глухому містечку Грімстаді. І тут, і в рідному місті Ібсен був оточений буденністю міщанського існування і тим традиційним, патріархальним укладом побуту, який не міг не залишити своїх слідів у ранніх життєвих враженнях драматурга. Розмірене міщанське існування глухої норвезької провінції уже в ці роки дитинства, отроцтва і перших самостійних кроків у житті розгорнулося перед Ібсеном у контрастах забезпеченого родинного побуту і несподіваної бідності, мнимого благополуччя затишного міщанського середовища і підневільної роботи, що мало
відповідала поетичним нахилам.
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A7x1.jpg)
здійснити свого наміру — стати студентом медичного факультету. Відсутність потрібних коштів і невдача на екзаменах закрили перед ним дорогу в науку, але побічно сприяли тому, що Ібсен, залишившись у столиці і ведучи в ній життя вільного літератора, пройшов другу, після аптекарського учнівства, ступінь школи життя. У столиці Ібсен віч- на-віч стикається з норвезькою «великою» політикою, що творилася як у стінах парламенту, так і в різних політиканствуючих гуртках. До цього часу слід віднести і його розчарування в цій «великій» політиці, яка в дійсності була
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A8x1.jpg)
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A8xi2.jpg)
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A8xi3.jpg)
У 1852 році, після відносного успіху
одноактної поетичної драми «Богатирський курган», Ібсен одержав запрошення на посаду драматурга і режисера при міському театрі в Бергені. Тут він написав і поставив цілий цикл п'єс за мотивами національних переказів, саг та богатирських
пісень.
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A9x1.jpg)
бездоганні образи сценічної техніки.
Генрік Ібсен повернув сучасній драмі класичні форми – єдність часу та місця, а що стосується єдності дії, то воно замінене єдністю задуму, внутрішньою розгалуженістю основної думки, на зразок нервової системи, яка відчувається у кожній фразі, майже у кожному
![](/html/54888/317/html_MC3_w0_R_b.IvMY/htmlconvd-hWAE0A10x1.jpg)
По силі та цілісності задуму, у Ібсена мало супротивників. Він повністю прибрав монолог, а розмовну мову довів до ідеальної простоти, правдивості та різноманітності.